Побачити

Район Одунпазари

Одунпазари — перший турецький житловий район Ескішехіра.

Найранішою будівлею в Одунпазари, яка містить турецько-ісламську культуру й приклади цивільної архітектури минулого міста, є мечеть Алаеддін, що датується другою половиною XIII століття.

Після пожеж, що спалахнули в районі базару містау 1905 та 1922 роках, комерційні й цивільні будівлі почали переносити до Одунпазари. Одунпазари був проданий в районі, недалеко від парку Єділер, і це дало йому назву.

Історичний район Одунпазари завжди мав особливу географію завдяки будинкам, схожим на картини, намальовані олійними фарбами, вузьким вуличкам, мечетям, фонтанам і невеликим площам.

Додатково до історичних будинків регіону, мечеть Куршунлу і її комплекс — унікальні для періоду, коли розширювалося місто. Крім того, варто відвідати історичний Атліхан, Мистецький базар Ескішехір, де можна побачити приклади традиційного ремесла регіону, і Музей Ескішехір Меершаум, єдиний такий музей в Одунпазари.

Одунпазари також є важливою зупинкою для любителів традиційних ремесел переробки міді, бляхарської справи, антикваріату й різьблення по дереву.

Історичний центр міста Одунпазари внесли до Попереднього списку об'єктів всесвітньої спадщини ЮНЕСКО в Туреччині 2012 року.

Будинки Одунпазари

В Одунпазари, чия назва з великою похвалою згадується в книзі Евлії Челебі «Сеяхатнаме», є багато будинків, які відбивають особливості архітектури цивільних будинків Туреччини.

Ці будинки, що вишикувалися по обидва боки вузьких вулиць, проєктували відповідно до житлової площі й господарсько-економічної діяльності сім’ї, коли кухню, комору, пральню чи склад зазвичай розміщали внизу, а сім’я мешкала на верхніх поверхах.

Комплекс «Куршунлу»

Комплекс «Куршунлу» — витвір османського періоду XVI століття. Згідно з записом про заснування в архіві музею палацу Топкапи, усі будівлі комплексу, за винятком Великого Караван-сараю, побудував Везір Чобан Мустафа-паша між 1517–1525 роками.

Комплекс складається з мечеті, фонтану, будиночка для дервішів (невеличкого), гарему, імарету, мавзолею шевців Мевлеві й двох караван-сараїв.

Мечеть Алаеддін

Мечеть Алаеддін — одна з найдавніших мечетей міста, зведена 1267 року за часів Сельджуцької імперії Анатолії.

Навколо мечеті Алаеддін є зелена зона, яка називається Парк Алаеддін.

Мистецький базар в Ескішехірі

Базар знаходиться у секції «Табхане» комплексу «Куршунлу». Поблизу Музею Ескішехір Меершаум на базарі майстри, що займаються сепіолітом, мармуруванням, позолотою, каліграфією, вишиванням сріблом і килимарством, виготовляють і продають свої вироби.

Базар ремесел Атліхан

Базар побудував Такаттин-бей у 1850-х роках для надання притулку як для продавців, мандрівників і жителів з навколишніх сіл, міст та містечок, так і для їхніх тварин.

Атліхан — це місце, де збиралися жителі регіону й де формувалася вся соціальна, політична та економічна історія цього періоду, оскільки це було місце, де можна було відпочити й отримати притулок, подбати про тварин, а також перехопити.

В Атліхані є частини, де виготовляють і продають вироби з сепіоліту. На базарі також можна побачити інші вироби традиційного ремесла.

Музей Ескішехір Меершаум

Сепіоліт, або меершаум, — це мінерал, який став символом Ескішехіра, оскільки це єдиний регіон у світі, де його видобувають. Сепіоліт відомий також під назвою «Eskişehir Taşı» (камінь Ескішехіра).

Розташований у районі Одунпазари Ескішехіра, музей Меершаум містить роботи міжнародних фестивалів Меершаум і конкурсів та виставок виробів з сепіоліту з 1998 року.

Музей Меершаум, який містить безліч видатних виробів, що пропонують технічний та естетичний досвід обробки сепіоліту, відкрив 2008 року муніципалітет Одунпазари в комплексі «Куршунлу» для відвідування місцевими й іноземними гостями.

Музей, що є однією з перших зупинок для гостей Ескішехіра, переповнений тими, хто хоче побачити вироби, зроблені вмілими руками майстрів.

Есмініатюрк (Esminiatürk, мініатюра Ескішехіра)

Есмініатюрк, також відомий як Турецький парк світових шедеврів, — це проєкт, реалізований Турецькою агенцією світової столиці культури Ескішехіра 2013 року.

У парку, розташованому в районі Одунпазари, є зразки шедеврів у малому розмірі, що мають сліди турецької історії й розміщені в країнах, які мали досвід турецької культури.

Археологічний музей Ескішехір ЕТІ

Археологічний музей Ескішехір ЕТІ має колекцію артефактів, здобутих шляхом придбання, дарунку або конфіскації, а також артефактів, отриманих в результаті розкопок і поверхневих обстежень, проведених переважно в руїнах Ескішехіра.

Серед виставлених робіт є: мармурові статуї та статуетки, архітектурні предмети, стели, теракотові горщики для щоденного використання, ідоли, скляні горщики й намистини, металеві горщики та зброя, ювелірні вироби, монети. В Археологічному музеї Ескішехір ЕТІ демонструють культурні надбання епохи неоліту, мідної та бронзової доби, хеттів, фригійців, елліністичного, римського, візантійського, сельджуцького й османського періодів.

Перша печатка з сепіоліту, яка є доказом комерційних відносин між Анатолією (Ескішехір) і Месопотамією близько 4000 років тому, є однією з унікальних робіт у музеї.

Це один із сучасних і зразкових музеїв з погляду інтерактивних засобів та заходів (виставка, конференція тощо).

Річка Порсук і її околиці

Ескішехір — одне з рідкісних міст Туреччини, через яке протікає річка.

Можна взяти екскурсію на гондолі або човні річкою Порсук. Можна провести час у кафе на березі річки Порсук або, іншими словами, «уздовж води», і пограти тут у нарди.

Навколо річки Порсук є багато місць, які можна відвідати. Можна прогулятися вулицею Хамамйолу, що перекрита для руху транспорту, зробити покупку в продавців бобових або травників у Ташбаші, купити сувеніри з сепіоліту на базарі Чукур, побачити чудові скульптури, попити кави на березі річки Порсук, послухати вуличних музикантів і здійснити вечірню прогулянку під неймовірним освітленням мечеті Решадіє (Reşadiye).

Мечеть Улу в Сіврихісарі

Мечеть Улу, одна з найбільших дерев’яних колонних мечетей в Анатолії, стоїть у районі Сівріхісар Ескішехіра. Шістдесят сім (67) дерев’яних стовпів тримають дах мечеті.

У мечеті можна побачити прекрасні приклади килимарства Сівріхісара. Вражає й дерев’яна ручна робота мечеті, кафедра якої є шедевром мистецтва.

Крім того, у мечеті Улу в Сіврихісарі міститься також надгробок Ходжи Насреддіна, який жив у XIII столітті й передає дотепність, розум і толерантність турецького світу у своїх гуморесках.

Мечеть Улу в Сіврихісарі внесли до Попереднього списку об'єктів всесвітньої спадщини ЮНЕСКО в Туреччині 2016 року.

Пам’ятник Мідасу (Язиликая)

Пам’ятник Мідасу, або Язиликая, є найвеличнішим прикладом фригійських скельних фасадів.

Пам’ятник було названо завдяки слову Мідай у фригійському написі на плоскій основі вгорі ліворуч від пам’ятника, що розташується в долині Язиликая гірських долин Фригії в районі Хан Ескішехіра. Місцеві жителі назвали пам’ятник Язиликая завдяки написам на ньому.

На пам’ятнику є фригійські написи.

Годинникова вежа

Годинникову вежу, один із символів Сіврихісара, побудував 1899 року тогочасний правитель району Махмут-Бей. Вежу звели на високій скельній масі, щоб її було легко побачити з усіх боків району. Зроблена з обрізаного каменю вежа має годинники з усіх чотирьох боків. Вона працює за тижневим налаштуванням. Щогодини дзвонить латунним молотком.

Вірменська церква, церква Сурб-Еррордуцюн

Церква Сурб-Еррордуцюн, або Вірменcька церква, розташована в районі Сівріхісар Ескішехіра, також відома як Червона церква, була побудована 1650 року й пошкоджена пожежею 1876 року, перебудована архітектором Мінтесом Паноят (Mintes Panoyat) 1881 року під час правління патріарха Нерсеса Варжапатяна.

Церкву зведено в центрі вірменського кварталу, на околицях годинникової вежі. Вона є повністю кам’яною будівлею та зроблена з місцевого каменю. До її будівництва залучали багатьох турків. Це одна з трьох найбільших церков Анатолії.

Комплекс і гробниця Юнус Емре

Народний поет Юнус Емре народився 1240 року в Сарикьой, що сьогодні носить його ім’я й лежить між містом Міхаличчік і районом Сіврихісар в Ескішехірі.

Вважають, що він написав свої месневи, названі Рісалету'н-Нушійе, які містять багато важливих віршів, між 1307 і 1308 роками. Після його смерті його прихильники зібрали докупи всі його вірші.

З його віршів зрозуміло, що він був сучасником Мевлана Джалаледдіна Румі, знав його, був присутній на його зустрічах, і, за його словами, надихався його «славним оком» (з хорошої точки зору).

Мавзолей Юнус Емре розташовано в районі Міхаличчік в Ескішехірі.

Комплекс «Сейіт-Батал-Газі»

Гробницю Батал Газі, який зіграв важливу роль в ісламізації Анатолії у VIII столітті, зведено в районі Сейїтгазі в Ескішехірі. Життя Батал Газі, який присвятив його своїм переконанням і став відомий як ісламський герой, дійшло до наших днів з його «іменем Батал».

У гробниці стоїть саркофаг Батал Газі й дочки короля, Еленори. Довжина саркофагу Батал Газі, що становить 5,5 метрів, присвячена його особі, а саме його зросту. Суперечливо, чи була Еленора дружиною, чи коханою Батал Газі.

Ліси Чатачік

У лісах Чатачік, що простяглися над дорогою Міхаліччик — Ескішехір, на височинах гір Сундікен, можна побачити всі відтінки зеленого.

Тут є ферма для розведення оленів, яку можна назвати резервуаром кисню. Можна побачити й навіть поспостерігати за оленями. Ліси Чатачік мають багато видів дерев і диких квітів, а також багатство сосни звичайної.

Перший автомобіль Туреччини «Революція» і перший паровоз «Каракурт»

Автомобіль «Революція», який був одним з чотирьох автомобілів, зроблених 1961 року, ще й досі працює. 1961 року, за вказівкою президента Джемаля Гюрселя, перший автомобіль у Туреччині випустили за 4,5 місяці.

Також в Ескішехірі ви можете побачити перший турецький паровоз «Каракурт», а також перший автомобіль місцевого виробництва, який знімали у фільмах.

Гарячі й термальні джерела

В Ескішехірі, який надзвичайно багатий підземними водами, термальну воду протягом історії широко використовували багато цивілізацій. Тут є багато лазень і термальних джерел візантійського, римського, сельджуцького й османського періодів. Ескішехір досить багатий на термальні джерела.

У центрі міста й багатьох районах є варіанти вибору термальних джерел. Джерело гарячої води з дуже високою швидкістю потоку гарячої води Сікаксулар (Sıcaksular; зона з гарячою водою) придатне для використання у фізіотерапевтичному лікуванні на місці або шляхом перевезення до відповідної території.

Термальна вода термальних джерел Павільйонів Гунюзю має першочергове значення та пріоритет серед мінеральних вод Туреччини. Знову ж таки, термальні джерела Хасирка й Сакарилиця — ресурси, що мають у країні значення та пріоритет третього рівня.

Гаряче джерело Кизілінлер, Уюзхамам-спа, лазні Ярікчі та Чіфтелер належать до важливих термальних ресурсів міста, і багато лазень розкинуто майже по всьому Ескішехіру, включно з центром міста.